Гастроезофагеальний рефлюкс у кішок може перерости в серйозну проблему для здоров’я, якщо не почати лікування вчасно. Часте блювання кота може свідчити про гастроезофагеальний рефлюкс як серйозну причину для занепокоєння, особливо коли це пов’язано з регургітацією частково або повністю неперетравленої їжі.
Важливо відзначити, що хоча коти можуть регулярно блювати кульками шерсті, гастроезофагеальний рефлюкс є іншим і становить загрозу для здоров’я тварин.
Гастроезофагеальний рефлюкс частіше спостерігається у молодих котів, але може вражати тварин будь-якого віку. Повторний вплив шлункового соку на стравохід може навіть призвести до виразок у верхніх відділах травної системи кішки.
Зміст
Причини – гастроезофагеальний рефлюкс у котів
Причини гастроезофагеального рефлюксу у котів можуть бути різними. Це може статися, особливо після того, як кішка перенесла загальний наркоз у неправильному положенні, що дозволяє шлунковому соку досягати стравоходу. Крім того, дієта з високим вмістом жиру може сприяти виникненню цієї проблеми, особливо в ситуаціях, коли кішка часто рве.
Давайте детальніше розглянемо деякі з найпоширеніших причин гастроезофагеального рефлюксу у котів.
Неправильна анестезія. Частою причиною гастроезофагеального рефлюксу у кішок є введення наркозу в неправильному положенні. Коли кішка проходить загальний наркоз, неправильне положення може дозволити шлунковому соку рухатися вгору в стравохід, тим самим впливаючи на здоров’я верхніх відділів травної системи.
Дієта з високим вмістом жиру. У котів, які харчуються жирами, може розвинутися гастроезофагеальний рефлюкс. Їжа з високим вмістом жиру може викликати розслаблення нижнього сфінктера стравоходу, дозволяючи шлунковому соку повертатися в стравохід.
Часта блювота. Кішки з частим блюванням в анамнезі можуть мати підвищений ризик гастроезофагеального рефлюксу. Постійна блювота може дратувати стравохід і сприяти розвитку цієї проблеми.
Анатомічні питання. Певні анатомічні проблеми, такі як діафрагмальна грижа або вроджені вади розвитку стравоходу, можуть сприяти виникненню гастроезофагеального рефлюксу.
Захворювання шлунка. Захворювання шлунка, такі як гастрит або виразка, можуть викликати гастроезофагеальний рефлюкс у котів. Запалення або ураження шлунка можуть вплинути на функціонування нижнього стравохідного сфінктера.
Стрес. Постійні стресові ситуації можуть сприяти розвитку захворювань шлунково-кишкового тракту, в тому числі гастроезофагеального рефлюксу. Кішки, чутливі до стресу, можуть відчувати зміни в харчовій поведінці, а травна система може бути більш чутливою до таких розладів.
Симптоми
Симптоми, пов’язані з гастроезофагеальним рефлюксом, включають блювоту, яка містить неперетравлену їжу, а не тільки кульки волосся, або забарвлену рідину (жовч або шлунковий сік). Як правило, блювота не супроводжується м'язовими спазмами. Кішка може почати голосно голосити та проявляти ознаки болю під час ковтання, а у важких випадках може спостерігатися значне зниження апетиту, що призводить до втрати ваги.
пов'язані: Ваш кіт часто блює? Причини та способи усунення
Лікування
У важких випадках ветеринар може призначити препарати для зміцнення сфінктера між шлунком і стравоходом. Однак найчастіше рекомендоване лікування передбачає коригування раціону кота.
Іноді, у більш важких випадках, може бути запропоновано повне припинення годування на день або два з наступним переходом на дієту з низьким вмістом жирів і білків. Важливо, щоб їжа подавалася невеликими порціями, розподіленими на кілька прийомів їжі протягом дня.
Якщо корекція дієти не усуває гастроезофагеальний рефлюкс, може знадобитися повторна оцінка. У таких випадках ветеринар може порекомендувати більш детальні аналізи та навіть езофагоскопію, щоб ретельно оглянути стравохід кота та виявити будь-які основні проблеми. Ретельний моніторинг відповіді на лікування та адаптація підходу відповідно до конкретних потреб кожної кішки мають вирішальне значення для забезпечення ефективного відновлення травної системи.
На завершення важливо визначити та лікувати основну причину гастроезофагеального рефлюксу, щоб забезпечити ефективний підхід до лікування та запобігти рецидивам. Настійно рекомендується проконсультуватися з ветеринаром, щоб визначити конкретну причину та скласти відповідний план лікування для вашої кішки.
